Бердичівський професійний аграрний ліцей є навчально-виховним закладом, який входить до системи освіти, забезпечує здобуття професійних знань і оволодіння робітничими професіями. Його головне завдання - підготовка кваліфікованих робітників і виховання соціально-активних членів суспільства, надання молодим громадянам можливості для завершення загальної середньої освіти, росту їх інтелектуального рівня і професійної майстерності.

Навчальний заклад створено згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 2954 від 16 грудня 1953 року і Постанови Житомирського облвиконкому №606 від 2 червня 1954 року за пропозицією місцевих органів державної та виконавчої влади.

5 липня 1954 року було видано наказ № 227 Начальника Житомирського обласного управління трудових резервів про заснування Бердичівського УМСГ № 11. Воно створювалось на базі колишньої лісозахисної станції, будинки і приміщення якої почали використовувати як навчальні, житлові і службові. Всі вони були побудовані в 1951 році, тобто майже нові. Перед ним було поставлено завдання: в найкоротший термін організувати матеріальну базу училища і вже на весну 1955 року підготувати і відправити на освоєння цілинних і перелогових земель необхідні кадри спеціалістів.

Першим директором училища було призначено Костенка Олександра Васильовича, переведеного з Володимир-Волинського УМСГ -18 як такого, що уже мав досвід роботи.

Під його керівництвом протягом трьох місяців було підготовлено учбові приміщення, завезено навчальну техніку, відкрито їдальню і 1 жовтня 1954 року училище відкрило свої двері для п’яти груп з подготовки  механіків-комбайнерів.

До 1 жовтня 1954 року було підготовлено всі приміщення, завезена техніка, інструмент, устаткування, які необхідні для роботи і навчання з подготовки  механізаторів сільського господарства. Училищу було доведено план набору - 240 чоловік. За короткий термін було обладнано учбово-адміністративний корпус, окремо учбовий, в якому почали Функціонувати 5 навчальних кабінетів, слюсарний цех, тракторна лабораторія, їдальня.

Були труднощі, заняття проходили в дві зміни, учні проживали на квартирах в місті, до якого було 3 км. Дуже часто не було електроенергії, але сільську молодь, яка відкривала для себе світ техніки і бачила в цьому перспективу і зміну в своєму житті, це не лякало. Весною 1955 року училище здійснило перший випуск спеціалістів з професії механіки сільськогосподарської техніки і комбайнери в кількості 330 чоловік. Всі випускники разом з майстрами виробничого навчання, серед яких і ветерани училища Разбіцький Т.Н.. Шелухін А.Г., Іваненко Б.А., були відправлені на цілину. Це стало щорічною традицією і, звичайно, ви-конанням державного замовлення. Багато випускників училища були нагороджені медалями, серед них Перегуда Е.П. з села Семенівка, який одержав медаль "За освоєння цілинних земель" в 1956 році.

На той час машинно-тракторний парк училища складав:

• Тракторів - 18 одиниць (ДТ -54; ХТЗ - 7; "БЕЛАРУСЬ"; КДП - 35; КД - 35; С - 80)
• Комбайнів - 9 одиниць ( С- 6; С- 4)
• Сільгоспмашин і знаряддя - 46 одиниць.

18 жовтня 1955 року було відкрито ковальну лабораторію (кузню) площею 22.4 кв. метра, в якій була гостра необхідність .Техніка, що поступала в училище не завжди була новою і потребувала капітального ремонту.

В 1962 році училище було перейменовано у УМСГ - 3. Кількість учнів тоді вже становила 420 чоловік. Готувалися спеціалісти з професій

• 1. тракторист-машиніст (термін навчання 2 роки)
• механізатори тваринницьких ферм (термін навчання 2 роки)
• трактористи (термін навчання б місяців)
• механіки - водії АТ-С (термін навчання б місяців)

Механіки - водії АТ-С готувалися за замовленням Міністерства оборони для проходження служби в армії. На цей час зміцніла і матеріально-технічна база, машинно-тракторний парк нараховував тракторів - 24 одиниці, автомобілів - 13 одиниць, с/г машин і знарядь - 92 одиниці, токарний станок, пневматичний молот. Училище було забезпечено двигунами ДТ - 54, ПД -10, розрізами двигунів, вузлами машин, моделями і макетами.

Нараховувалось 8 кабінетів для теоретичного навчання, лабораторії з комбайнів і тракторів, з механізації важких процесів тваринництва, з АТС, було створено ремонтну майстерню. В училищі почали працювати бібліотека і медичний пункт, а в 1965 році зроблено прибудову до навчального корпусу під клуб. В 1974 році на базі навчального закладу проводився обласний конкурс на звання "Кращий за професією". На змаганнях переможцем вийшов учень нашого училища Чорнокнижний Василь під керівництвом майстра виробничого навчання Шкіля І.П.

В 1970 році в училищі було збудовано п'ятиповерховий гуртожиток, в якому спочатку проживало 340 чоловік, а в 1972 році—420. В 1982 році другий поверх гуртожитку почали використовувати під навчальні кабінети.

В 1975 році училище було перейменовано на СПТУ - 3. Воно почало давати вихованцям крім спеціальності ще й середню освіту. Щорічно його закінчували 150-180 чоловік з професії тракторист-машиніст широкого профілю з кваліфікацією слюсаря і водія автомобіля (термін навчання 3 роки) і тракториста-машиніста (термін навчання 8 місяців) для тих, хто звільнився з рядів Збройних Сил.

В 1974 році в училищі було прийнято в експлуатацію новий навчальний корпус, в якому розмістилися 12 класів , педкабінет, тренажерний клас. В 1980 році було побудовано культурно-побутовий корпус з їдальнею, актовим і спортивним залом.

В 1984 році, згідно рішення Державного комітету України з професійно-технічної освіти, училищу було присвоєно порядковий номер 33. В 1986 році завдяки зусиллям директора Приходька В.В., Розбіцького Т.М. і особисто руками всіх майстрів в/н училище було газифіковано.

З ініціативи директора Приходька В.В. в училищі було створено матеріальну базу для підготовки спеціалістів з професії: кухар, плодоовочівник. Було створено лабораторію з кулінарії, кабінети кулінарії, обладнання, лабораторія плодоовочівництва (теплиця) та інше. Велику роль у їх створенні і удосконаленні відіграли майстри виробничого навчання: Чауш А.С., Побережець Н.В., Єнжиєвська А.О., Родюк Н.М., Кваша О.І., Яремова Г.М. За період до 2000 року підготовлено і випущено біля 500 випускників.

Бердичівське ПТУ-33 завжди було кузнею механізаторських кадрів для чотирьох районів нашої області. Його працівники працюють в селах Бердичівського, Чуднівського, Житомирського, Ружинського, Козятинського та інших районів. В кожному господарстві Бердичівського району серед кращих механізаторів є випускники ПТУ - 33. Вони також серед водіїв підприємств і організацій міста Бердичева, адже це друга спеціальність, яку здобувають тут юнаки.

Починаючи з другої половини 60-х років, щорічно, 2-3 випускника, з тих , що закінчили училище з відзнакою, продовжували навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. І сьогодні, серед спеціалістів району і міста багато вихідців із стін ПТУ - 33, а такі випускники , як Ригалов Й.Й., Галонза А.О., Яремова Г.М., Сич С.Є., Фурзіков В.О., Сироїд Р.В.. Галонза Л.А. продовжують традиції училища, працюючи майстрами виробничого навчання і викладачами.

В 1960 році закінчив Бердичівське ПТУ-33. 40 років працював механізатором, ветеран праці. Нагороджений значком "Знатний механізатор сільського господарства України" ІІІ ступеня – 1969 р.; бронзовою медаллю ВДНГ СРСР 1976 р.; бронзовою медаллю ВДНГ СРСР в 1981 р; орденом "Знак Пошани" 1984 р. З 1999 р. працює в ліцеї, передаючи учням свої знання та досвід.

Перший випуск – квітень 1955 року. Був направлений за комсомольською путівкою на цілину в Казахстан комбайнером. Після армії закінчив Московський інститут стандартизації. До 2004 року очолював Бердичівський відділ Житомирського центру стандартизації і метрології. Нагороджений орденом "Знак Пошани" ІІ ступеню.

Випускник 1982 року. На даний момент є головою Зразкового селянсько фермерського господарства "Білки" Попільнянського району. Підтримує тісний зв’язок з Бердичівським професійним аграрним ліцеєм. До 50-річчя навчального закладу вручив подарунок – комп’ютер, допомагає в розширені матеріально-технічної бази.

Заслужений майстер профтехосвіти України, Відмінник народної освіти. Працював в ліцеї 40 років від дня його заснування до виходу на заслужений відпочинок. Ветеран Великої Вітчизняної війни. Весь час вів активну патріотичну роботу серед учнів ліцею, був частим гостем в навчальному закладі.

В 2003 році Бердичівське ПТУ-33 було перейменовано в Бердичівський професійний аграрний ліцей. Сьогодні тут здійснюється підготовка кваліфікованих робітників на базі базової загальної середньої освіти з професій:

• тракторист-машиніст с/г виробництва;
• слюсар з ремонту с/г машин та устаткування;
• водій автотранспортних засобів категорії "с";
• кухар – рівень кваліфікації ІІІ – ІV розряд;
• плодоовочівник;
• продавець продовольчих товарів.
• конторський службовець (бухгалтерія);
• оператор комп’ютерного набору.

Бердичівський професійний аграрний ліцей може гордитися своїми викладачами і майстрами виробничого навчання. Значком "Відмінник освіти України" нагороджено викладача спецдисциплін  Харитончик В.Є. та викладача математики Титаренко В.А., Сарнавську В.О. - орденом "Трудової Слави" ІІІ ступеня. Вищу категорію та педагогічне звання Вчитель методист мають викладач хімії та біології Вікулова І.Г.,  Семенець В.П. – викладач фізики та Ружанцева Г.С. – викладач історії. Вісім викладачів загальноосвітніх предметів мають вищу категорію.

Серед майстрів виробничого навчання І категорію присвоєно Побережець Н.В., Босюк А.Д., Родюк Н.М., Черепан А.М. В ліцеї функціонує 18 предметних кабінетів, машинно-тракторний парк, 6 лабораторій та 2 майстерні, 2 комп'ютерних класи.

Завжди на належному рівні в училищі була виховна патріотична робота. В 1986 році на території училища було здійснено перезахоронення останків воїнів, які полягли в роки війни, визволяючи м. Бердичів. Їх могили знаходились в лісі , що прилягав до території училища. Заручившись дозволом і при підтримці Обласної Організації охорони пам'ятників історії і культури, останки воїнів були захоронені в братській могилі. В 1987 році на кошти, зароблені учнями училища на сільськогосподарських роботах, було виготовлено і встановлено пам'ятник. На його урочисте відкриття було запрошено багато шанованих людей , делегацій від шкіл і організацій міста і району. Члени клубу "Пошук" на чолі з Синельниковим Віталієм, вихованцем училища, розшукали і запросили на свято 4-х ветеранів 389 стрілкової дивізії, побратими яких були захороненні в цій могилі.

В 1991 році був відкритий музей училища, в якому виставлено експонати і фотодокументи, зібрані викладачем історії Ружанцевою Г.С. разом з ії вихованцями. Всі виставки і експозиції відображають життя училища за роки його існування. Тут є і історія 389 Бердичівської стрілковоі дивізії, воїни якої вели наступальні бої в січні 1944 року на північно-західній частині м. Бердичева. Силами учнів в музеї оформлена і фольклорна виставка.

Страшне лихо в Афганістані не обійшло нас стороною. 37 випускників ПТУ - 33 воювали па чужій території і мають заслужені нагороди. Двоє з них, прапорщик Лещенко Олександр і рядовий Козачук Юрій загинули в боях. В музеї училища їх пам'ять вшановується фотовиставкою і особистими речами.

Віддається належна увага і ветеранам Великої Вітчизняної війни. Їх фотографії особисті речі, письмові спогади виставлені в експозиції музею. Кожне підприємство і організація завжди пишається своїми ветеранами, а навчальні заклади - міцністю і сталістю свого педагогічного-колективу.

В Бердичівському професійному аграрному ліцеї завжди працювали люди, які любили учнів і училище, навчали їх і училися самі, створювали матеріальну базу і постійно ії вдосконалювали, виховували дітей. започатковували традиції училища і продовжували їх.

Значний вклад в створення матеріально-технічної бази училища і її розширення внесли директори училища: Харченко А.С., Горбань М.Е., Московкин В.Г., Приходько В.В.. Бердичівський професійний аграрний ліцей може пишатися своїми викладачами і майстрами виробничого навчання.

Шкіль І.П. - заслужений майстер профтехосвіти України, Відмінник народної освіти, працював в училищі 40 років. Шелухін А.Г. - майстер виробничого навчання, стаж роботи в училищі 36 років з моменту його заснування; Виговський О.А.- працював 37 років, пройшов шлях від викладача до заступника директора, - Розбіцький Т.М. - майстер виробничого навчання, завідував слюсарною майстернею 35 років Сугейко В.П. - викладач спецдисциплін, стаж роботи 33 роки, завідував педкабінетом училища, брав активну участь в створенні і реалізації перспективно-тематичного планування в училищах області, Харитончик В.Е. викладач спец дисциплін, відмінник народної освіти, пенсіонер, продовжує працювати в училищі; Савчук Г.Ф. - старший майстер училища з 1970 року, стаж роботи 34 роки.

Викладач з предмета "Трактори і автомобілі" Сарнавська В.О. нагороджена Орденом Трудової слави (стаж роботи ЗО років), Гунько М.С. - Відмінник народної освіти ( 31 рік працює в училищі); Шедловська З.А. -  викладач вищої категорії, вчитель зарубіжної літератури, випускниця училища, методист; Титаренко В.А. (стаж роботи 20 років) - Відмінник народної освіти викладач вищої категорії; Галич В.Я. - майстер в/н (стаж роботи 36 років) . Більше 20 років працюює в училищі заступник директора Кицак В.Г. який розпочинав трудову діяльність в училищі майстром в/н.

30 років бібліотечну роботу в училищі веде Савчук В.М.. Один з перших випускників училища Джигирей Е.А. - заслужений механізатор України, двічі нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ, Орденом "Знак Пошани", після сорокарічної трудової діяльності прийшов працювати в професійний аграрний ліцей .

В 1999 році відкрили навчання з нової професії - плодоовочівник, продавець продовольчих товарів. Для цього, під керівництвом викладача Кваші О.І. було створено відповідну матеріальну базу, кабінети, лабораторію закритого ґрунту площею 90 кв. метрів, заклали сад в 2 га.

В 2004 році ліцей відмітив своє 50-річчя. Його вклад в справу підготовки спеціалістів для сільського господарства і промисловості було відмічено в привітаннях і нагородах Бердичівської районної держадміністрації і обласного управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації. За весь період своєї діяльності ліцей підготував більше 25 тисяч кваліфікованих спеціалістів (враховуючи і короткотермінові курси від 3-х до 6 місяців).

Бердичівський професійний аграрний ліцей був і залишається стартовим майданчиком в життя для своїх випускників, де вони здобувають практичні навички, одержують міцну теоретичну підготовку, формуються, як свідомі громадяни незалежної України.